Шнюков, Євген Федорович

Шнюков, Євген Федорович.jpg

Шню́ков, Євге́н Фе́дорович (26.03.1930, м. Архангельськ, тепер РФ) — вчений-геолог, академік АН УРСР (з 1982), заслужений діяч науки і техніки України (з 1991).

Шнюков, Євген Федорович

Народження 26.03.1930
Місце народження Архангельськ
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Місце діяльності Інститут геологічних наук НАН України, Національний науково-природничий музей НАН України
Напрями діяльності геологія, мінералознавство


Відзнаки

Ордени «Знак пошани» (1980), «За заслуги» III ступеня (1999), Ярослава Мудрого V ступеня (2015)
Медалі «За доблесний труд» (1970), Золота медаль Леонардо да Вінчі Міжнародної АН Євразії (1996)
Премії премія НАН УРСР імені В. І. Вернадського (1979), премія НАН України імені П. А. Тутковського (2016)
Почесні звання заслужений діяч науки і техніки України (1991)
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 1989, 2000

Життєпис

Народився в сім’ї службовців. 1953 закінчив Київський університет ім. Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка), здобувши освіту за фахом геолог-геохімік.

1953–1956 навчався в аспірантурі Інституту геологічних наук АН УРСР (тепер Інститут геологічних наук НАН України). 1958 успішно захистив кандидатську дисертацію. Її основою стали дослідження мінералогії Криворізького залізорудного басейну та мінералів заліза Українського кристалічного щита. Результати подальших досліджень у галузі геології, мінералогії та геохімії залізних руд Азово-Чорноморської провінції згодом були узагальнені у докторській дисертації (1965).

1957–1959 працював молодшим науковим співробітником Інституту мінеральних ресурсів АН УРСР у м. Сімферополі.

З 1959 — в Інституті геологічних наук АН УРСР, 1968–1969 — на посаді заступника директора. 1969–1973 став заступником директора Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР (тепер Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М. П. Семененка НАН України).

1977–1992 — директор і одночасно завідувач відділу осадового рудоутворення Інституту геологічних наук АН УРСР. 1978–2008 — директор Національного науково-природничого музею НАН України. 1992–2018 очолював Державну наукову установу «Відділення морської геології та осадового рудоутворення НАН України», з 2018 — радник при дирекції державної наукової установи «Центр проблем морської геології, геоекології і осадочного рудоутворювання НАН України».

Наукова діяльність

Наукові праці Шнюкова стосуються вивчення осадових залізних і марганцевих руд України, морської геології. Одним із перших в Україні почав проводити геологічні дослідження внутрішніх морів і Світового океану. Під його керівництвом збудовано перше спеціалізоване бурове судно «Геохімік», (це уможливило дослідження геологічної будови Азово-Чорноморського басейну).

Організатор і керівник двох спеціалізованих геолого-геофізичних експедицій науково-дослідного судна (НДС) «Академік Вернадський» в Індійський та Атлантичний океани, комплексної міжнародної чорноморської експедиції на НДС «Михаил Ломоносов», численних експедицій у Чорне море на НДС «Іхтіандр», «Київ», «Профессор Водяницкий» тощо.

Брав участь в роботі Комітету ООН з мирного використання дна морів та океанів (м. Женева, 1971; м. Нью-Йорк, 1972; м. Париж, 1985, 1987). Неодноразово очолював чи входив до складу оргкомітетів багатьох конгресів, нарад і симпозіумів українського та міжнародного рівнів, керував школою-семінаром з морської геології для спеціалістів з країн Західної Африки по лінії ЮНЕСКО (Гвінея, 1987).

Засновник наукової школи з морської геології та осадового рудоутворення (підготував 1 доктора та 32 кандидатів наук).

Автор та співавтор понад тисячі наукових і науково-популярних праць.

Серед популярних видань: «Скарби моря» (1966), «Всевладні мінерали» (1969), «Півострів скарбів» (1973), «Чорне море» (1985), «Світ мінералів» (1986), «Катастрофи в Чорному морі» (1994), «Скарби і загадки» (1995), «Пірати Чорного моря» (1995), «Небезпечне Чорне море» (2000), «Камінь ночі» (2000, 2009).

Ініціатор, провідний автор і головний редактор восьмитомного видання «Геологія шельфу УРСР» (1981–1986).

Нагороди та відзнаки

Медаль «За доблесний труд» (1970), ордени «Знак пошани» (1980), «За заслуги» III ступеня (1999), Ярослава Мудрого V ступеня (2015).

Премія НАН УРСР імені В. І. Вернадського (1979), Державні премії України в галузі науки і техніки (1989, 2000), Золота медаль Леонардо да Вінчі Міжнародної АН Євразії (1996), премія НАН України імені П. А. Тутковського (2016).

Праці

  • Генезис железных руд Азово-Черноморской провинции. Киев : Наукова думка, 1965. 195 с.
  • Марганцевые руды Украины. Киев : Наукова думка, 1993. 172 с.
  • Минералы и мир. Киев : Национальный научно-природоведческий музей НАН Украины, 2008. 524 c.
  • Флюидогенная минерализация грязевых вулканов Азово-Черноморского региона. Киев : Логос, 2016. 194 с.
  • У с п і в а в т. — Рудные минералы Криворожской железорудной полосы. Киев : Академия наук УССР, 1958. 101 с.
  • Минералогия железорудной формации Керченского бассейна. Симферополь : Крымиздат, 1960. 450 с.
  • Окислы железа Украинского кристаллического щита. Киев : Академия наук УССР, 1961. 109 с.
  • Киммерийские железные руды вдавленных синклиналей Керченского полуострова. Симферополь : Крымиздат, 1964. 126 с.
  • Полезные ископаемые Мирового океана. Киев : Наукова думка, 1979. 256 с.
  • Минеральные богатства Черного моря. Киев : Национальная академия наук Украины. 2004. 290 с.
  • Золото в недрах Крыма. Киев : Логос, 2010. 187 с.
  • Грязевой вулканизм и рудообразование. Киев : Наукова Думка, 1971. 332 с.
  • Газовый вулканизм Черного моря. Kиев : Логос, 2013. 383 с.

Література

  1. Кононов Ю., Орловський Г. Шнюков Євген Федорович // Вісник Національної академії наук України. 2005. № 3. С. 57–58.
  2. Старостенко В. И., Коболев В. П. Академику Евгению Федоровичу Шнюкову — 80 лет! // Геофизический журнал. 2010. Т. 32. № 2. С. 154–159.
  3. Геологія — це наука, яка найкраще почувається в умовах економіки промислового зростання (інтерв’ю з академіком НАН України Є.Ф. Шнюковим) // Вісник Національної академії наук України. 2015. № 8. С. 87–94.
  4. Коболев В. П. Слово о Геологе, Учителе и Коллеге // Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 2. С. 5–15.
  5. Куковська Т. С. Геологія як світоглядний елемент життя (до 85-річчя академіка НАН України Є. Ф. Шнюкова) // Вісник Національної академії наук України. 2015. № 4. С. 119–123.
  6. Шаталов Н. Н. Творец «морской» металлогении (к 85-летию академика Евгения Федоровича Шнюкова) // Мінеральні ресурси України. 2015. № 3. С. 46–47.
  7. Шнюков, Євген Федорович // Національна академія наук України. URL: http://www.nas.gov.ua/UA/PersonalSite/Pages/Biography.aspx?PersonID=0000015302

Автор ВУЕ

В. П. Коболев


Покликання на цю статтю: Коболев В. П. Шнюков, Євген Федорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Шнюков, Євген Федорович (дата звернення: 21.01.2022).


Статус гасла: Стаття знаходиться на редагуванні
Оприлюднено:
20.02.2020

Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності