Протодьяконов, Михайло Михайлович

Протодяконов 20 годы.jpg

Протодья́конов, Миха́йло Миха́йлович (04.10.1874, м. Оренбург, тепер РФ — 05.04.1930, м. Ташкент, тепер Узбекистан) — вчений у галузі гірництва, засновник української школи геомеханіки, творець першої теорії формування склепіння природної рівноваги в покрівлі гірничих виробок, теорії тиску гірських порід на кріплення, розробник універсальної шкали та коефіцієнта міцності гірських порід. Один із фундаторів Середньоазіатського університету (тепер Національний університет Узбекистану).

Протодьяконов, Михайло Михайлович

Народження 04.10.1874
Місце народження Оренбург
Смерть 05.04.1930
Місце смерті Ташкент
Напрями діяльності вчений у галузі гірництва
Традиція/школа засновник української школи геомеханіки


Життєпис

Народився в родині директора Оренбурзького ремісничого училища. Навчався в гімназії (спочатку в м. Єкатеринбурзі, а потім в м. Уфі).

1893 вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Імператорського Санкт-Петербурзького університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет); з 2-го курсу перейшов вчитися в Санкт-Петербурзький гірничий університет, який закінчив 1899.

1899, після закінчення інституту, був заарештований за участь в соціал-демократичній пропаганді, у зв'язку з проведенням дізнання у справі «Союзу боротьби за визволення робітничого класу». Наприкінці року був звільнений з-під арешту, але до 1904 залишався під наглядом поліції, що унеможливило для нього вступ на державну службу та проведення наукових досліджень. Працював завідувачем Садонським срібло-свинцевим рудником Терського гірничопромислового товариства на Північному Кавказі, де керував експлуатацією рудників і вів будівництво гідротехнічних споруд.

1904 в «Гірничому журналі» з’явилася його перша ґрунтовна наукова стаття «Гірські річки центральної частини Північного Кавказу і деякі особливості експлуатації їх енергії». Тоді ж він став асистентом кафедри гірничого мистецтва проф. О. Терпигорєва у Катеринославському вищому гірничому училищі (тепер Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»).

1905 поїхав у наукове відрядження за кордон.

1908 захистив дисертацію на тему «Тиск гірських порід на рудникове кріплення» в Санкт-Петербурзькому гірничому інституті, після чого там же був обраний спершу екстраординарним професором, а потім — ординарним професором Катеринославського вищого гірничого училища.

1914 у зв’язку з погіршенням стану здоров’я повністю припинив роботу, перебував спочатку на лікуванні в Криму, а потім у м. Ташкенті.

1918 повернувся до педагогічної і наукової діяльності, вів викладацьку роботу в Середньоазіатському університеті, був одним із співорганізаторів цього ЗВО.

Протодьяконов — організатор гірничої справи в Середній Азії. Опублікував низку робіт з гірничого тиску, рудникового кріплення, вентиляції гірничих виробок, нормування гірничих робіт.

Протягом 1918–1923 завідував секцією і був консультантом Вищої ради народного господарства РСФРР. Від 1926 працював у Середньоазіатському відділенні Геологічного комітету; був членом президії Середньоазіатського Держплану.

1928 був обраний головою Середньоазіатського бюро інженерно-технічної секції Союзу гірників СРСР.

Наукова діяльність

1908–1914 брав участь в створенні багатотомної капітальної праці «Опис Донецького басейну». Від 1906 у спеціалізованих наукових виданнях «Записки Катеринославського технічного товариства», «Відомості Катеринославського вищого гірничого училища», «Гірничозаводський листок» і «Гірничий журнал» опублікував низку робіт щодо розрахунку рудникових кріплень і гірничого тиску, які принесли йому визнання в якості вченого-гірника. Перше обґрунтування нових методологічних прийомів описав у роботі «Про деякі спроби застосування математики до гірничого мистецтва». Ці ж ідеї він втілив у дисертації [опубліковано в «Гірничому журналі» (1909)]. Запропонував оригінальну теорію гірничого тиску і вперше вивів формулу його розрахунків. В узагальненому вигляді автор сформулював цю теорію у праці «Тиск гірських порід і рудникове кріплення» (1930). Запропонована вченим шкала коефіцієнта тривкості гірських порід стала першим реальним способом оцінки гірських порід за їхньою буримістю, вибуховістю та іншими параметрами.

Праці

  • Горные речки центральной части Северного Кавказа и некоторые особенности эксплуатации их энергии // Горный журнал. 1904. Т. 4. № 11. С. 151–169.
  • О некоторых попытках применения математики к горному искусству // Записки Екатеринославского отделения Русского технического общества. 1906. № 3–5. С. 57–71.
  • Серебро-свинцовые рудники Терского горнопромышленного общества // Сборник статей Горнозаводского листка. 1906. № 9. С. 327–342; № 10. С. 389–404; № 11. С. 433–456; № 12. С. 465–480.
  • Условия свинцово-рудного дела за границей и сравнение их с русскими // Известия Екатеринославского высшего горного училища. 1907. Вып. 1. С. 1–39.
  • Давление горных пород на рудничную крепь // Горный журнал. 1909. Т. 3. № 8. С. 220–231.
  • Производительность забойщика по углю // Горный журнал. 1909. Т. 4. № 11. С. 125–145.
  • Попытки опытного исследования законов давления пород на горные выработки // Горный журнал. 1912. Т. 2. № 4–5. С. 12–39.
  • К вопросу о давлении сыпучих тел выработки // Горный журнал. 1916. Т. 2. № 6. С. 125–139.
  • Краткий курс горного искусства. Ташкент : [б. в.], 1921. 204 с.
  • К вопросу о составлении урочного положения горных работ // Инженерный труд. 1924. № 4. С. 19–23; № 5. С. 22–27.
  • Материалы для урочного положения горных работ : в 2 ч. Москва : ЦК Горнорабочих СССР, 1926.
  • Давление горных пород и рудничное крепление : в 2 ч. Москва : Государственное техническое издательство, 1930.

Література

  1. 3ворыкин А. А., Михаил Михайлович Протодьяконов, «Горный журнал», 1946. № 1.
  2. Рыжков К.В. 100 великих изобретений. Москва : Вече, 1999. 528 с.
  3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  4. Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва. Київ-Алчевськ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», вид-во «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. 542 с.
  5. Протодьяконов, Михайло Михайлович. URL: https://web.archive.org/web/20071222035031/http://library.istu.edu/hoe/personalia/protodiakonov.pdf.


Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Протодьяконов, Михайло Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Протодьяконов, Михайло Михайлович (дата звернення: 20.01.2022).


Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
22.06.2020

Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності