Президент України

Президе́нт Украї́ни — глава держави України, який виступає від її імені всередині країни та на міжнародній арені, найвища посадова особа держави.

Штандарт Президента України
Prezident-ukrainy-vue.png

Історична довідка

Історико-правовими витоками сучасного інституту президентства в Україні є Конституція Пилипа Орлика 1710, «Проект основного уставу українського товариства “Вільна спілка”» М. Драгоманова (кінець 19 ст.), проект М. Міхновського «Основний Закон “Самостійної України” — Спілки народу українського», праці М. Грушевського, Конституція ЗУНР, українські радянські конституції.

Цей пост не був передбачений Конституцією УНР 1918. За Законом про тимчасовий устрій України (1918) було введено пост гетьмана України, близький за своїм статусом до поста президента.

У радянський період функції колективного президента виконували Президія ЦВК Радянської України (1917—1918), Президія ВУЦВК Рад (1919), Президія ВУЦВК (1919—1937), Президія ВР УРСР (1938—1991).

Посада президента впродовж 1948—1992 існувала в Українській народній республіці в екзилі.

Посада Президента УРСР зявилася лише наприкінці існування СРСР. Уперше питання про її заснування постало після прийняття Декларації про державний суверенітет України 16.07.1990. Верховна Рада УРСР 05.07.1991 ухвалила Закон «Про Президента Української РСР», згідно з яким Президент УРСР став найвищою посадовою особою УРСР і главою виконавчої влади. Ці положення в лютому 1992 були внесені у формі змін і доповнень до глави 12 Конституції УРСР 1978, вони встановлювали правовий статус і компетенцію Президента, умови й порядок його обрання.

Із проголошенням незалежності України 01.12.1991 на основі Законів «Про Президента Української РСР» і «Про вибори Президента Української РСР» від 05.07.1991 відбулися перші вибори глави держави в Україні.

22.08.1992 останній президент УНР М. Плавюк передав президентські повноваження та клейноди новообраному Президенту України Л. Кравчуку. Цей символічний акт засвідчив спадковість інституту президенства.

Подальший розвиток інституту президентства реалізовувався через Конституційний договір («Малу Конституцію») від 08.06.1995, який мав діяти до прийняття нової Конституції України. Конституційний договір передбачав закріплення в новій Конституції президентської форми правління з широкими функціями Президента та підпорядкованістю йому Уряду України.

Найважливішим етапом у встановленні інституту президентства стало прийняття Конституції України 28.06.1996. Згідно з розділом V «Президент України» Конституції України 1996 в Україні встановлювалася президентсько-парламентська республіка зі значними президентськими повноваженнями.

08.12.2004 внесені зміни до Конституції України, що значно вплинули на правовий статус Президента (набули чинності з 01.01.2006). Президентсько-парламентська форма державного правління була замінена на парламентсько-президентську, за якої повноваження Президента щодо формування Кабінету Міністрів України загалом перейшли від глави держави до Верховної Ради України.

У 2010 відбулося повернення до президентсько-парламентської форми правління зі значним зміцненням повноважень Президента, зокрема, він знов отримав контроль над виконавчою владою.

21.02.2014 задля подолання кризи владної вертикалі було відновлено дію окремих положень Конституції в редакції 2004. Тим самим була повернена парламентсько-президентська форми правління.

Характеристика

Обрання

Згідно з чинною Конституцією України, Президент є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності держави, дотримання Конституції України, прав і свобод людини й громадянина, а також реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору.

Президентом може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх 10 років перед днем виборів, володіє державною мовою (ст. 103).

Президент обирається громадянами України строком на 5 років на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. Захисним механізмом від можливої узурпації влади однією людиною є передбачена Конституцією України заборона одній і тій самій особі обиратися президентом понад 2 строки підряд. Не може бути висунутий кандидатом на пост Президента громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку, або особа, повноваження якої на посту Президента були припинені достроково у встановлених Конституцією України випадках.

Президент не може мати іншого представницького мандата, займати посади в інших органах державної влади і обєднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю.

Кандидатів у Президенти мають право висувати політичні партії та блоки політичних партій як із своїх лав, так і серед позапартійних осіб. Особа, яка відповідає вимогам, встановленим до кандидатів у Президенти, допускається до виборів також у порядку самовисування.

Законодавство України розрізняє 3 види виборів Президента:

  • чергові вибори (у звязку із закінченням строку його повноважень),
  • позачергові (у звязку з прийняттям відповідної постанови Верховної Ради України);
  • повторні (у випадках, коли до виборчого бюлетеня для голосування було включено не більше 2 кандидатів на пост Президента і жодного з них не було обрано або всі кандидати зняли свої кандидатури; у разі коли вибори Президента визнані такими, що не відбулися).

Рішення про оголошення виборів Президента приймає Верховна Рада України. Порядок проведення виборів визначений Виборчим кодексом України. Вибори Президента проводяться за єдиним загальнодержавним одномандатним виборчим округом, який охоплює всю територію України, та закордонним виборчим округом.

Повноваження та функції

Президент посідає особливе місце в механізмі поділу влади, його не можна зарахувати цілком та повністю до однієї з гілок влади, оскільки він наділений повноваженнями, що дають змогу впливати на законодавчу, виконавчу та судову гілки влади. Він сприяє узгодженості в діяльності органів державної влади, їхній взаємодії з органами місцевого самоврядування.

Для належного здійснення конституційних завдань і повноважень Конституція України наділяє главу держави особливими правовими гарантіями його діяльності. На весь час виконання своїх обов'язків Президент користується правом на недоторканність, звання Президента охороняється законом і зберігається за ним довічно, крім випадку, коли Президент був усунений із поста в порядку імпічменту. Честь і гідність Президента охороняються чинним законодавством.

Правовий статус Президента визначає Конституція України (розділ V). Функції та повноваження Президента охоплюють усі сфери суспільного і державного життя (ст. 102 і ч. 1 ст. 106 Конституції України):

  • забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
  • представляє країну в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
  • приймає рішення про визнання інших держав;
  • призначає і звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях та приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників інших держав;
  • припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених Конституцією України, та призначає позачергові вибори ВР України;
  • за поданням Кабінету Міністрів України призначає голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;
  • вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у парламенті подання про призначення Верховною Радою України Премєр-міністра України;
  • призначає на посади та звільняє з посад половину складів Ради Національного банку України й Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення;
  • призначає на посади й звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України.

Президенту належать керівні функції щодо міжнародної діяльності та безпекової політики держави. Він координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки та оборони:

  • подає до парламенту кандидатури міністрів оборони та закордонних справ;
  • вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови СБУ;
  • призначає на посаду й звільняє з посади за згодою парламенту Генерального прокурора України;
  • очолює Раду національної безпеки і оборони України;
  • є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України;
  • призначає та звільняє вище командування ЗС України й інших військових формувань;
  • вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти держави;
  • присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
  • нагороджує державними нагородами, встановлює президентські відзнаки й нагороджує ними;
  • приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку іноземним громадянам.

Одним із найголовніших повноважень Президента є право законодавчої ініціативи ― законопроекти, внесені ним і визначені як невідкладні, Верховна Рада України розглядає позачергово. Президент наділений правом вносити до парламенту проекти законів про внесення змін до Конституції України, а також правом вето на прийняті Верховною Радою закони (крім законів про внесення змін до Конституції України). Глава держави має право зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України через їх невідповідність Конституції та скасовувати правові акти Ради Міністрів Автономної Республіки Крим. Президент підписує закони, прийняті Верховною Радою України.

Здійснюючи визначені Конституцією України функції та повноваження, Президент видає укази і розпорядження, які обовязкові до виконання на всій території держави і є важливим складовим елементом системи чинного законодавства України.

Для ефективного виконання покладених на нього функцій Президент створює консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи й служби: Офіс Президента України, Національний інститут стратегічних досліджень та інші.

Припинення повноважень

Президент не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Він здійснює свої повноваження до вступу новообраного Президента на пост. Повноваження Президента припиняються достроково у разі: відставки, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоровя; усунення з поста в порядку імпічменту; смерті. Відставка Президента набуває юридичної сили з моменту, коли заява про відставку буде проголошена ним особисто на засіданні Верховної Ради України.

Процедура імпічменту передбачена ст. 111 Конституції України. Питання про усунення Президента з поста в порядку імпічменту, за умови вчинення ним державної зради або іншого злочину, ініціюється більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Рішення про усунення Президента з поста в порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України та отримання висновку Верховного Суду України про наявність ознак державної зради або іншого злочину з боку Президента (ст. 111).

У разі передбаченого Конституцією дострокового припинення повноважень Президента виконання його обовязків покладається на Голову Верховної Ради України.

Президенти України

Кравчук, Леонід Макарович — 1991—1994;
Кучма, Леонід Данилович — 1994—2005;
Ющенко, Віктор Андрійович — 2005—2010;
Янукович, Віктор Федорович — 2010—2014;
Турчинов, Олександр Валентинович в. о. — 2014;
Порошенко, Петро Олексійович — 2014—2019;
Зеленський, Володимир Олександрович — з 2019.


Джерела

  • Виборчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2020. № 7; 8; 9. Ст. 48. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/396-20#Text
  • Конституція України: станом на 15 січня 2021 р. Харків : Право , 2021. 72 с.

Література

  1. Бурчак Ф. Г. Президент України. Київ : Ін Юре, 1997. 24 с.
  2. Шаповал В., Головатенко В. Інститут глави держави в українському конституціоналізмі кінця ХIХ — початку XX ст. // Вісник Академії правових наук України. 1997. № 2 (9). С. 49–51.
  3. Кудряченко А. И. Институт президентства в Украине: Реалии конституционно-правового статуса // Государство и право. 1998. № 3. С. 99―106.
  4. Тодыка Ю. Н., Яворский В. Д. Президент Украины: Конституционно-правовой статус. Xарьков : Факт, 1999. 256 с.
  5. Цвік М., Процюк І. Про державно-правову природу влади Президента України в системі розподілу влад // Вісник Академії правових наук України. 1999. № 1 (16). С. 51―61.
  6. Серьогіна С. Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні. Xарків : Ксілон, 2001. 277 с.
  7. Шатило В. А. Інститут президентства в системі державної влади України. Київ : Український центр політичного менеджменту, 2004. 159 с.
  8. Бєлов Д. М., Бичача Ю. М. Конституційно-правове регулювання інституту президентства в Україні та Франції. Ужгород : Ліра, 2007. 216 с.
  9. Скрипнюк О. В. Президент України ― глава Української держави // Курс сучасного конституційного права України: Академічне видання. Xарків : Право, 2009. 468 с.
  10. Рудич Ф. Президенти сучасної України // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2017. Вип. 3. С. 5–24.

Автор ВУЕ

О. В. Скрипнюк

Покликання на цю статтю: Скрипнюк О. В. Президент України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Президент України (дата звернення: 7.12.2021).


Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
20.08.2021

Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності