Нікелеві руди

Ні́келеві ру́ди — природні мінеральні утворення, з яких економічно доцільно і технічно можливо видобувати нікель.

Історична довідка

Нікелеві сплави були відомі в давнину, однак уперше нікель у чистому вигляді виділив 1751 хімік А. Ф. Кронштедт (1722–1765; Швеція). Промислову розробку невеликих родовищ вели до кінця 19 ст. лише в Німеччині, Греції, Італії, Норвегії. Істотного розвитку розробка нікелевих руд набула у 1880-х із залученням в експлуатацію родовища Садбері (провінція Онтаріо, Канада).

Мінеральний склад

У природі відомо близько 100 мінералів, до складу яких входить нікель. Головними мінералами-носіями нікелю є:

у силікатних рудах — гарнієрит (46 %), непуїт (20–46 %) і ревдинськіт (46 %).

У зонах окиснення арсенових руд розвивається анабергіт (37 %), який має тільки пошукове значення.

Класифікація

Нікелеві руди поділяють на силікатні нікелеві та сульфідні мідно-нікелеві. На їхню частку в структурі підтверджених запасів припадає приблизно 50 % нікелю.

У загальних запасах нікелю роль силікатних родовищ істотно вища: на їхню частку у світі припадає майже 72 % врахованого нікелю. У родовищах інших геолого-промислових типів, з яких нікель видобувають попутно, міститься 0,1–0,2 % запасів нікелю. Силікатні нікелеві руди — пухкі, глиноподібні утворення кори вивітрювання ультрабазитів, що містять нікель у концентраціях 0,75–4 % і більше. Головні мінерали: асболан, гарнієрит, гетит, гідрогетит, гідрохлорит, кероліт, непуїт, нонтроніт, ревдинськіт. Окрім нікелю, силікатні нікелеві руди містять 0,03–0,12 % кобальту.

Сульфідні мідно-нікелеві руди представлені головними рудними мінералами: магнетит, пентландит, піротин і халькопірит. Переважна частина родовищ цих руд приурочена до докембрійських кристалічних щитів і древніх платформ.

Нікель також скупчується в техногенних родовищах (хвости збагачення, шлами, шлаки, піротинові концентрати та деякі інші відходи гірничої промисловості та металургії).

За іншою класифікацією, промислові родовища нікелю поділяють на:

  • магматичні;
  • плутоногенні;
  • гідротермальні;
  • кори вивітрювання.

Руди бувають сингенетичними вкрапленими (рідше масивними), епігенетичними ін’єкційними масивними та брекчієвими (див. Брекчія). Зазвичай вони комплексні: крім нікелю і міді, містять кобальт, паладій, платину, реній, рутеній, селен, телур. Мають витриманий мінеральний склад. Головні рудні мінерали комплексних руд, що містять нікель, — пентландит, піротин, халькопірит; другорядні — борніт, віоларит, кубаніт, куперит, магнетит, мілерит, нікелін, пірит, полідиміт, спериліт.

Поширення

Загальні світові запаси нікелевих складають близько 210 млн т. Найбільше їх видобувають у Канаді, Новій Каледонії (заморська територія Франції), Австралії.

За кількістю запасів родовища нікелевих руд поділяють на унікальні, великі, середні та дрібні. Унікальні родовища (у Новій Каледонії; Садбері в Канаді) містять понад 500 тисяч т металу, великі — 500–250 тисяч т, середні 250–100 тисяч т, дрібні — менше 100 тисяч т. Багаті сульфідні руди містять нікелю понад 1 %, рядові — 1–0,5 %, бідні — 0,5–0,1 %; багаті силікатні руди мають у своєму складі нікелю понад 2 %, рядові — 2–1,3 % і бідні — 1,3–1 %.

Родовища силікатних нікелевих руд: Нова Каледонія (відомо до 1 500 родовищ), Урал (Кемпірсайське, Сахарінське, Буриктальське, Рогожинське, Черемшанське), Індонезія, Куба, Бразилія, США, Австралія, Греція та Албанія.

Лікваційні магматичні родовища сульфідних мідно-нікелевих руд відомі на Кольському півострові (Печенга, Алареченське, Монча), в Красноярському краї (Талнах, Октябрьське, Норильськ-1), Фінляндії (Порі), Швеції (Кльова), Канаді (Садбері, Томпсон), США (Стіллуотер), ПАР (Бушвельд, Інсізва), Австралії. Вони пов’язані з диференційованими базит-гіпербазитовими масивами, збагаченими магнієм.

Плутоногенні гідротермальні родовища комплексних руд, що містять нікель, відомі в РФ (Ховуакси, Тува), Марокко (Бу-Аззер), Канаді (Кобальт, Ельдорадо), М’янмі (Боудвін), Чехії та Німеччині (Рудні гори).

Нікелеві руди в Україні

На території України нікелеві руди виявлено на Побужжі (6 родовищ) та в Середньому Придніпров’ї (4 родовища). У Побузькій групі розробляють Деренюхське та Липовеньківське родовища. Готують до експлуатації Тернуватське родовище. Через суттєві глибини залягання (40–50 м), розміщення на орних землях, значну віддаленість від виробництва з переробки руд розробка родовищ Середнього Придніпров’я визнана нерентабельною.

Література

  1. Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини : в 2 т. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 785 с.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 652 с.
  3. Mineral Commodity Summaries 2019. Reston : U.S. Geological Survey, 2019. 204 p.
  4. Чи є в Україні нікель? // Національна асоціація добувної промисловості України. 2020. URL: http://neiau.org/chy-ye-v-ukrayini-nikel/

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Нікелеві руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Нікелеві руди (дата звернення: 7.12.2021).


Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.06.2021

Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності