Води природні

Во́ди приро́дні — сукупність усіх вод на Землі у рідкому, твердому й пароподібному станах.

Загальна характеристика

До природних вод належать води Світового океану, поверхневі й підземні води суходолу, води атмосфери. Природні води взаємодіють у процесі кругообігу води на планеті. Природна вода, де б вона не знаходилася і в якому б агрегатному стані (рідкому, твердому чи газоподібному) не була, на відміну від хімічно чистої води (Н2О), завжди являє собою розчин різних речовин, а також інколи містить у дуже незначних кількостях інші види води (з іншими відносними атомними одиницями маси Гідрогену і Оксигену). У природному стані вода є складною гетерогенною системою, що містить завислі та колоїдні частинки, розчинені гази, мінеральні та органічні речовини.

Властивості природних вод значною мірою залежать від складу й концентрації речовин, які в них містяться. Природні води відіграють важливу роль у процесах перетворення, що відбуваються на земній поверхні та у корі земній, беруть участь у хімічному та фізичному вивітрюванні гірських порід, впливають на утворення мінералів, сприяють перерозподілу солей на земній поверхні.

Склад

Дослідження складу природних вод проводять за такими групами компонентів:

1) основні йони (НСО3-, SO42-, Cl-, Ca2+, Mg2+, Na+, K+);

2) розчинені гази (О2, СО2 та ін.);

3) біогенні речовини (NO2-, NO3-, NH4+, PO43- та ін.);

4) органічні речовини;

5) мікроелементи (Cu, Zn, Ni, Co та ін.);

6) радіоактивні елементи (90Sr, 137Cs та ін.);

7) специфічні забруднювальні речовини (пестициди, синтетичні поверхнево-активні речовини, нафтопродукти та ін.).

Основні йони у прісних водах становлять 90–95 % усіх солей, а у високомінералізованих водах — понад 99 %. Тому на практиці суму основних йонів ототожнюють з поняттям мінералізації водиокеанології — солоності води).

Залежно від мінералізації природні води у найзагальнішому вигляді поділяють на прісні (до 1 г/дм3), солонуваті (1–10 г/дм3), солоні (10–50 г/дм3) й розсоли (понад 50 г/дм3).

Існують і більш деталізовані класифікації. Прісною є вода атмосферних опадів (30–40 мг/дм3), усіх великих річок світу (150–650 мг/дм3), багатьох озер, підземних горизонтів зони активного водообміну. Солонуваті води трапляються в окремих малих річках, солонуваті й солоні характерні для озер, глибоких водоносних горизонтів, океанів і морів. Так, середня солоність Світового океану становить 35 ‰ (г/дм3), а Мертвого моря — понад 300 ‰. Для природних вод на території України характерні ті ж самі закономірності. Прісними є річкові води, за винятком малих річок степової зони, в яких мінералізація води може сягати 3 г/дм3. Є озера з прісною водою (наприклад, Шацькі озера, більшість придунайських озер) і з розсолом — оз. Сасик у Криму. Середня солоність Чорного моря (18 ‰) і Азовського моря (14 ‰) значно нижча, ніж Світового океану.

Проблема забруднення

Найбільше забруднення природних вод викликане техногенною діяльністю людини, яка призводить до утворення стічних вод (промислових, господарсько-побутових та сільськогосподарських). Останні містять забруднювальні речовини. Перші два види стічних вод направляють через каналізаційну мережу (див. Каналізація) на очисні споруди, після чого скидають у водні об’єкти (річки, моря). Сільськогосподарські стічні води, які містять залишки добрив і пестицидів, за рахунок змиву атмосферними опадами з сільгоспугідь потрапляють безпосередньо у гідрографічну мережу. Свою частку як забруднювач привносить річковий і морський транспорт (потрапляння нафтопродуктів). Основна шкода від забруднення — погіршення якості природних вод, що негативно впливає на здоров’я людини. Напрями боротьби з цим явищем: законодавчі; економічні; науково-технічні.

Використання

Найважливішими серед природних вод є прісні води (один із чинників життя на Землі). Використання прісних вод на різні потреби у світі:

  • сільське господарство — 69 %;
  • промисловість — 19 %;
  • господарсько-питне водопостачання — 12 %.

Актуальною для всіх країн є проблема раціонального використання прісних вод та їхньої охорони від забруднення. Солоні води (озерні, морські) також використовуються людиною: в бальнеології; як сировина для отримання цінних сполук та прісної води (опріснення води морської).

Література

  1. Хільчевський В. К. Агрогідрохімія. Київ : ВПЦ «Київський університет», 1995. 162 с.
  2. Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Основи гідрохімії. Київ : Ніка-Центр, 2012. 312 с.
  3. Осадчий В. І., Набиванець Б. Й., Линник П. М. та ін. Процеси формування хімічного складу поверхневих вод. Київ : Ніка-Центр, 2013. 239 c.
  4. Khilchevskyi V., Kurylo S., Sherstyuk N. Chemical Composition of Different Types of Natural Waters in Ukraine // Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2018. № 27 (1). P. 68–80.
  5. Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Регіональна гідрохімія України. Київ : ВПЦ «Київський університет», 2019. 343 с.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Води природні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Води природні (дата звернення: 6.12.2021).


Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.07.2020

Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності