Важкі середовища

Важкі середовища — рідинні системи, густина яких більша за густину води.

Характеристика

Важкі середовища повинні відповідати таким вимогам:

Різновиди

1. Важкі суспензії, в яких підвищена густина досягається змішуванням води (або іншої рідини) з дрібно молотими частинками твердого суспензоїду або обважнювача (магнетит, барит, пірит, пісок, глина, феросиліцій, галеніт тощо) до утворення стійкої зависі; підвищення стійкості суспензій при одночасному зниженні їхньої в'язкості на 15–35 % може бути досягнуто застосуванням реагентів-пептизаторів, що знижують злипання частинок. Важкі суспензії після первинного використання у збагаченні або бурінні піддають регенерації.

2. Розчини важких неорганічних солей — хлористого цинку (ZnCl2) густиною 2 070 кг/м3, хлористого кальцію (CaCl2) густиною 1 650 кг/м3 та ін.

3. Справжні важкі рідини — чотирихлористий вуглець (CCl4), тетраброметан (C2H2Br4) густиною 2 960 кг/м3, бромоформ (CHBr3), дихлоретан (C2H4Cl2), рідина Сушина-Рорбаха (BaI2+HgI2) густиною 3 650 кг/м3, рідина Клерічі [CH2(COOTl)2HCOOTl] густиною 4 200 кг/м3, інші галоїдзаміщені вуглеводні).

Використання

Сфера використання важких середовищ: важкосередовищне збагачення корисних копалин у спеціальних важкосередовищних сепараторах, гідроциклонах; фракційний аналіз сипких матеріалів, зокрема, корисних копалин, за густиною; обважнення бурових розчинів.

Під час гравітаційного збагачення для приготування суспензій на вуглезбагачувальних фабриках як обважнювачі часто використовують магнетитовий концентрат густиною 4 400–4 700 кг/м3, на рудозбагачувальних фабриках — феросиліцій густиною 6 800–7 200 кг/м3.

У процесі буріння як обважнювачі в основному використовують барит, густина якого 4 200–4 500 кг/м3, інші обважнювачі застосовують у спеціальних умовах: наприклад, під час розкриття продуктивних пластів (див. Розкривні роботи) у буровий розчин вводять кислоторозчинні карбонатні мінерали — сидерит (густиною 3 700–3 900 кг/м3), доломіт (2 800–2 900 кг/м3), при бурінні в аномальних пластових умовах густину бурового розчину підвищують до 2 350–2 400 кг/м3 за рахунок додавання галеніту (7 400–7 700 кг/м3), гематиту (4 900–5 300 кг/м3), магнетиту (5 000–5 200 кг/м3).

Для фракційного аналізу як важкі рідини використовують розчини хлориду цинку, рідину Сущина-Рорбаха, бромоформ, тетраброметан.

Література

  1. Мислюк М. А., Рибчич І. Й., Яремійчук Р. С. Буріння свердловин : у 5 т. Київ : Акціонерне товариство «Агронафта», 2002. Т. 2. 304 с.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  3. Смирнов В. О., Білецький В. С. Гравітаційні процеси збагачення корисних копалин. Донецьк : Східний видавничий дім, 2005. 300 с.
  4. Кравець В. Г., Терентьєв О. М., Білецький В. С. та ін. Техніка і технологія переробки гірських порід. Київ : Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», 2019. 315 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Важкі середовища // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Важкі середовища (дата звернення: 27.11.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.07.2020

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності