Блок (будівництво)

Блок — будівельний виріб заводського виготовлення із природного або штучного каменю у формі паралелепіпеда зі співмірними трьома розмірами.

Є продукцією будівельної індустрії.

Типи залізобетонних об’ємних блоків: а – блок-кімната; б – чотиристінний об’ємний блок; в – блок, що монтується з панелей; г – блок без стелі («склянка»); д – блок без підлоги («ковпак»); е – блок без зовнішньої стіни
Джерело ілюстрації: Дехтяр С. Блок // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 51

Блоки виготовляють суцільними (масивними) або порожнистими. Розрізняють дрібні блоки, призначені для мурування стін, і великі, призначені для монтажу за допомогою підйомних механізмів.

Використовують переважно для спорудження житлових будівель і виробничих споруд.

Блок великий — великорозмірний виріб, який застосовують для влаштування стрічкових і стовпчастих фундаментів і зведення стін будівель і споруд. Великі стінові блоки виготовляють чотирьох основних типів (простінкові, перемичкові, підвіконні, поясні) із важкого, ніздрюватого і легкого бетону, цегли (суцільної і порожнистої), порожнистих керамічних каменів, пиляного вапняку, туфу тощо. Блоки великі можуть бути суцільними і порожнистими, одношаровими і багатошаровими. Розміри їх залежать від властивостей матеріалів і вантажопідйомності підйомних механізмів. При виготовленні або після монтажу великі стінові блоки зовні облицьовують цеглою і керамічною плиткою, тинькують, фарбують, зсередини — тинькують. Підвищену заводську готовність мають великі стінові блоки, які постачають із двобічним опорядженням.

Блок об’ємний — просторова конструкція, що є частиною будівлі (санітарний блок, блок-кімната, блок-квартира) або одноповерховий будинок. Застосовують у цивільному і промисловому будівництві. Розрізняють повністю замкнені блоки об’ємні й такі, що виготовляють без однієї чи двох граней: типу склянки (з верхньою накладною плитою перекриття), типу ковпака (з нижньою збірною плитою перекриття) або з приставною зовнішньою стіновою панеллю. Виготовляють монолітними або збірними із важкого і легкого бетону, алюмінію або синтетичних матеріалів. Можуть бути тримальними і самотримальними. Тримальні розраховані на навантаження від власної ваги й усіх розташованих вище блоків (поверхів), виготовляють здебільшого із залізобетону; вони можуть спиратися один на одного на всьому периметрі стін, з двох протилежних боків або в кутах. Застосовують також у блочних і панельних будинках. Самотримальні блоки об’ємні сприймають навантаження тільки від власної ваги і корисне навантаження. Їх встановлюють на залізобетонний чи металевий каркас. Блоки об’ємні виготовляють на домобудівних комбінатах з повною заводською готовністю, а замкнені блоки — з опорядженням внутрішніх поверхонь.

Похідним від блоку є блокування — розміщення двох і більше однотипних будівель, споруд щільно одна до одної зі збереженням їх просторової та конструктивної самостійності. Широко застосовують у житловому і промисловому будівництві з метою зменшення площі території, яку забудовують, протяжності інженерних, технологічних, транспортних комунікацій.

Література

  1. Дехтяр С. Блок // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 50–51.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Блок (будівництво) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блок (будівництво) (дата звернення: 7.12.2021).


Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.06.2021


Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності