Бешт

Автограф Бешта
Молитовник, що належав Бешту

Бешт [івр. בעש"ט , акронім від Ба̀ал Шем Тов (בעל שם טוב; BaShT — володар доброго імені); справжнє ім’я — Ісрае́ль Бен Еліе́зер (שראל בן אל'עזר'); бл. 1698, містечко Окопи, тепер село Борщівського району Тернопільської обл., Україна — 22 травня 1760, м. Меджибіж, тепер смт Летичівського району Хмельницької обл., Україна] — релігійний діяч, основоположник і натхненник хасидизму в Східній Європі.

Бешт

(בעל שם טוב)

Справжнє ім’я Ісраель Бен Еліезер
Народження бл. 1698
Місце народження Окопи
Смерть 22.05.1760
Місце смерті Меджибіж
Місце поховання Меджибіж
Напрями діяльності богослов'я, подвижництво
Традиція/школа хасидизм


Життєпис

Життєпис Ісраеля Бен Еліезера відтворено частково за спогадами його учнів, частково — з переказів, які нерідко містили фантастичні сюжети.

Народився, за панівною версією, 1698 у містечку Окопи Подільського воєводства Речі Посполитої у бідній родині літніх батьків. Рано осиротів, закінчив хедер (початкову єврейську школу), був помічником меламеда (учителя) і служкою у синагозі. Одружився у 18 років, рано овдовів. Мандрував єврейськими містечками Східної Галичини, де виконував роботу шохета (ритуального різника). 1727 одружився вдруге, у шлюбі мав двох дітей.

Заробляв на життя фізичною працею: випалював вапно і деревне вугілля у Карпатах, де, за переданням, йому «відкрився Господь». Став відомим як кабаліст-цілитель тілесних і душевних недугів, наділений даром творити чудеса, за що удостоївся іменування «баал шем» (у єврейській традиції — назва кабалістів-практиків, провидців і чудотворців). Додане до титулу слово «тов» (добрий) завершило нове ім’я Ісраеля (Баал Шем Тов, скорочено — Бешт).

Набув відомості й визнання за доброту, скромність, щиру простоту і веселий норов.

На поч. 1740-х (за ін. джерелами — у 1737) оселився у м. Меджибожі, яке стало місцем його подвижницької діяльності; тут згуртувалися десятки учнів і послідовників. Решту життя присвятив поширенню свого вчення, яке отримало назву хасидизм (від івр. חסידות — благочестивий, побожний). Центр руху лишався у м. Меджибожі, але Бешт зі своїми учнями мандрував містечками Поділля, Волині й Галичини, набуваючи нових прихильників. До часу його смерті нараховувалось понад 10 тис. прибічників хасидизму на означених землях. Уславився далеко поза межами регіону.

Похований на єврейському цвинтарі смт Меджибожа. Його могила є місцем паломництва хасидів з усього світу.

Погляди

Клойз (хасидська синагога) Бешта, відбудований у смт Меджибожі

На відміну від прибічників кабали, які базують своє вчення на інтелектуальному осягненні Бога, Бешт заклика́в зосередитися на пристрасній вірі, що доступна кожній пересічній (навіть неграмотній) людині й надає можливість досягти висот Тори. Метою такої містичної практики є запозичена з Тори ідея «двекут» (букв. прилипання) — єднання з Богом, усвідомлення присутності у світі Творця, союз з яким передбачає повне підкорення людського Его Богові. Для цього достатньо з радістю (що межує з екзальтацією) прийняти служіння Господу через виконання «міцвот» (заповідей) і пристрасну молитву, в якій людина долає межі власної матеріальності та досягає своєї істинної духовної природи.

Чільне місце у вченні посідає особа цадика (праведника) — так хасиди називали духовних наставників, котрих вважали святими і чий авторитет був незаперечним. Головною місією цадика вважав не аскетизм, спрямований на пізнання вищого сенсу буття, а духовне учительство народу. Він — посередник між Творцем і людьми, покликаний навчити людей (зокрема й грішників) служінню єдиному Богові через повсякденні справи.

Бешт був противником частих постів і надмірного осуду людей; наголошував на трьох головних цінностях для людини: любові до Бога, любові до людей, любові до Тори.

Вчення лягло в основу широкого містичного релігійного руху в юдаїзмі.

Бешт не залишив після себе письмових праць (за винятком кількох дистів) і не виступав з публічними промовами. Його висловлювання та повчання в афористичній формі були записані учнями, які згодом поширили і розвинули ідеї хасидизму.

Найадекватнішим викладом його вчення вважають книгу «Толдот Яаков Йосеф» Яківа Йосефа з Полонного, текст якої створювався під орудою самого Бешта, чи з ним узгоджувався. Відомою антологією висловів, що їх приписують Ісраелю бен Еліезеру, є також збірка «Вінець доброго імені» (1795), яка мала значне число перевидань.

Більшість міркувань Бешта, присвячених хасидському рухові, увійшли до збірки «Баал Шем Тов», уперше виданій у м. Варшаві (1938).

Визнання

Некрополь у смт Меджибожі, де похований Бешт
Некрополь у Меджибожі, де похований Бешт.jpg

Після смерті Бешта, завдяки його знаним учням (як-от його наступник на чолі спільноти Дов Бер Магід з Межиріча, Пінхас з Корця, Яків Йосеф з Полонного, Йехіель Міхаель зі Золочева, Ісраель Хріф з Сатанова, Меїр Марголіус з Острога, Нахман з Городенки та ін.) хасидизм набрав значного розмаху, попри опір учених-талмудистів, патронів польських та литовських єврейських громад, які відмовляли Бешту в галахічному авторитеті й належній ерудиції.

В роки очільництва Дов Бера хасидський рух поширився на всю Україну і значну частину Білорусі, а його численні учні втягнули в орбіту хасидизму майже всю Польщу, потім — Угорщину і Румунію. Великі хасидські общини з’явились в Ізраїлі й США.

Поступово традиційний юдаїзм визнав хасидизм серед своїх напрямів. Через півстоліття після смерті Бешта практично половина єврейського населення Східної Європи долучилася до вчення, якому надають значення перевороту в духовній історії євреїв, динамічної й творчої сили ортодоксального юдаїзму.

Найпершою і найзначнішою збіркою переказів про життя і діяльність Ісраеля бен Еліезера є книга Бера бен Шмуеля «Славослів’я Бешту» (1814), що зазнала частих перевидань. Попри численні фантастичні сюжети (чудеса, спілкування з потойбіччям, телепатичний вплив на події тощо), книга слугує джерелом вивчення як біографії самого Бешта, так і історії раннього хасидизму.

До місця поховання Баал Шем Това в смт Меджибіж з’їжджаються прочани-хасиди для молитви і відзначення початку свята Шавуот. У 2000, до 300-річчя Бешта, поряд із цвинтарем звели нову синагогу, а також готелі для паломників і мікву (ритуальну купальню).

Бешту присвячена спеціальна експозиція в музеї смт Меджибожа.

Афоризми

  • Спершу пізнай зло, щоб уникати його. Потім пізнай добро, щоб творити його
  • Хто живе в радості — той виконує волю Творця
  • Хто хоче витягти ближнього з бруду, мусить сам вступити в бруд, аби простягти руку допомоги
  • Благословення друга важливіше за благословення ангела
  • Я вийду в одні двері й увійду в інші (передсмертні слова)

Додатково

  • Станом на 2021 достовірне зображення Бешта невідоме. Портрет роботи художника Джона Коплі (США), що оприлюднений у різних друкованих виданнях та на численних сайтах, як стало достеменно відомо, є зображенням іншої людини — кабаліста й алхіміка Шмуеля Фалька (1710–1782; вихідця з Галичини, котрий емігрував до м. Лондона), теж носія титулу Баал Шема.
  • З карпатським періодом життя Ісраеля Бен Еліезера пов’язують легенду про його знайомство з Олексою Довбушем — ватагом опришків, яким Ісраель допоміг переховатись у своїй печері. За це Олекса начебто подарував своєму рятівнику люльку, з якою той не розлучався до кінця життя, хоча й не палив.
  • Синагога (клойз), у якій служив Бешт, простояла до Другої світової війни, коли була знищена нацистами. Тепер на її місці — копія, відтворена в 2000–2004 за старими світлинами.

Література

  1. Исраэль бен Эли‘эзер Ба‘ал-Шем-Тов // Электронная еврейская энциклопедия. URL: https://eleven.co.il/judaism-trends/hasidism/11862/
  2. Rosman M. Miedzyboz and Rabbi Israel Baal Shem Tov // Zion. 1987. Vol. 52. Is. 2. P. 177–189.
  3. Schochet J. I. Tzava'at Harivash Testament of Rabbi Israel Baal Shem Tov. Brooklyn; New York : Kehot Publication Society, 1998. 217 p.
  4. Chapin D. A., Weinstock B. The Road from Letichev: The history and culture of a forgotten Jewish community in Eastern Europe : in 2 vols. Bllomington : iUniverse, 2000. Vol. 1. 476 p.
  5. Buxbaum Y. The Light and Fire of the Baal Shem Tov. New York : Bloomsburry Acаdemic, 2005. 448 р.
  6. Горин Б., Зингер Н. Шивхей Бешт. Хвалы Исраэлю Бааль-Шем-Тову. Москва : Книжники, Лехаим, 2010. 624 с.
  7. Дубнов С. М. История хасидизма. Москва; Иерусалим : Мосты культуры, 2014. 616 с.
  8. Шолем Г. Основые течения в еврейской мистике. Москва; Иерусалим : Мосты культуры, 2016. 512 с.
  9. Лексберн А. Бааль-Шем-Тов. Основатель хасидизма. Киев : СООР Media, 2017. 160 с.
  10. Baumgarten J. Le Baal Shem Tov: Mystique, magicien et guérisseur. Paris : Albin Michel, 2020. 208 p.

Автор ВУЕ

М. В. Луцюк


Покликання на цю статтю: Луцюк М. В. Бешт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бешт (дата звернення: 24.01.2022).


Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.01.2021


Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності