Берилієві руди

Берилієві руди — природні мінеральні утворення, що містять берилій.

Характеристика

У рудах берилій міститься насамперед у вигляді власних мінералівберилу (14,1 % ВеО), фенакіту (42–45 %), бертрандиту (40–42 %), гельбертрандиту (32–35 %), хризоберилу (18–20 %), гельвін-гентгельвін-даналіту (10–12 %), евклазу (16–17 %) і лейкофану (10–12 %). У вигляді ізоморфної домішки берил може розсіюватися у складі везувіану (до 1–4 % ВеО) і маргариту (до 3 %).

Походження

Поклади берилієвих руд мають здебільшого ендогенне постмагматичне походження. Родовища розрізняють власне берилієві та комплексні — ті, в яких, окрім берилію, видобувають інші корисні компоненти: дорогоцінні метали, флюорит, слюду, польовий шпат. Рудні тіла різняться за морфологією: рудні шток (геологія)и, пошарові пласти, стовпи, трубоподібні поклади, пологі і круті жили. Найпоширеніші геолого-промислові типи власне берилієвих родовищ такі: бертрандит-адуляр-аргілізовані, бертрандит-фенакіт-флюоритові, берилієносні польовошпатові, берил-слюдяні метасоматити (породи та мінерали, що в процесі творення зазнали змін під впливом активних розчинів), а також мінералізовані зони дроблення. Найперспективнішими у плані видобутку вважають пневматоліто-гідротермальні родовища комплексних руд, що мають у складі бертрандит, фенакіт та/або флюорит.

Поширення

Родовища берилієвих руд зосереджені у США, Бразилії, Аргентині, Мексиці, ПАР, Намібії, Мозамбіку, Зімбабве, Уганді, Мадагаскарі, Індії, Португалії та ін. 61 % світових запасів належить Америці (з них 42 % Бразилії, по 8 % США і Аргентині), близько 20 % — Азії, 16 % — Африці, 3 % — Австралії. Західна Європа практично позбавлена запасів берилієвих руд.

За обсягами підтверджених запасів оксиду берилію в світі провідну позицію займають США (21% світових запасів), а друге і третє місця ділять Бразилія і Китай (по 18 %).

Станом на 2016 промисловим видобуванням берилію займаються лише у США, Китаї та Казахстані.

Станом на 2000 основними країнами-виробниками берилію були: США (з великим відривом; Brush Wellman Inc. — компанія у США, основний виробник берилію у світі), а також Китай та Казахстан. На частку інших країн припадало менше 1 % світового видобутку.

Берилієві руди в Україні

В Україні промислові запаси берилієвих руд приурочені до Українського кристалічного щита, що в Сущано-Пержанській тектонічній зоні. Зруденіння представлене польовошпатовими, кварц-польовошпатовими та польовошпат-сидеритовими метасоматитами. У межах Українського щита поклади хризоберилу виявлені в пегматитах Петроострівсько-Полохівського рудного поля. Скупчення берилієвих руд знайдені також у Приазов’ї — в Шевченківському родовищі літієвих пегматитів, родовищі «Балка Крута», Єлисеївському пегматитовому полі, рудопрояві «Кам’яні Могили».

Значення

Берилій додають до багатьох сплавів, бо він легко утворює сплави з багатьма металами, надаючи їм більшої твердості, міцності, жаротривкості та корозійної стійкості. Добавки берилію, зокрема, облагороджують сплави на основі алюмінію і магнію. Берилій застосовують у конструкційних сплавах надзвукових літаків, ракет, космічних апаратів тощо. В ядерній техніці берилій — сповільнювач нейтронів. Із берилієвих руд вилучають також вольфрам, молібден, олово, тантал, літій, цезій, рубідій та ін., а хвости збагачення (побічні продукти, отримані в результаті переробки) берилієвих руд є сировиною для керамічної промисловості та будівельної галузі.

Література

  1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  2. Гурський Д. С. Неметалічні корисні копалини // Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини : в 2 т. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 2. 551 с.
  3. Emsley J. Nature's Building Blocks: An A–Z Guide to the Elements. 2nd ed. Oxford : Oxford University Press, 2011. 700 p.
  4. Сивий М., Паранько І. Географія мінеральних ресурсів України. Львів : Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 2015. 456 с.
  5. McNeil D. Beryllium. URL: http://beryllium.eu/wp-content/uploads/2016/07/Beryllium-Production-and-Outlook-Roskill-Mineral-Sevices.pdf.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Берилієві руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Берилієві руди (дата звернення: 27.11.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
22.01.2021

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності