Безпека гірнича

Безпе́ка гірни́ча — стан умов праці на об’єктах гірничої промисловості, що виключає вплив небезпечних і шкідливих чинників (агресивна запиленість, шум, вібрація, небезпечні дії робочих органів машин і транспортних засобів, застосування вибухових матеріалів і проведення вибухових робіт, у вугільних шахтах, крім того, можливі обвали гірського масиву, вибухонебезнечні рудниковий газ і вугільний пил, агресивна шахтна вода і волога, підвищена температура гірських порід та повітря в підземних вибоях і виробках).

Характеристика

Метою безпеки праці в гірничій промисловості є праці охорона, збереження здоров’я, працездатності й життя працівників.

Об’єктами безпеки гірничих робіт є умови праці й засоби безпеки, а суб’єктами — персонал гірничих підприємств з підземним та відкритим способом видобутку і переробки корисних копалин: вугілля, металічних і неметалічних руд, солі, будівельних матеріалів тощо.

У гірничодобувній промисловості діють: «Правила безпеки у вугільних шахтах»; «Єдині правила безпеки з розробки рудних, нерудних і розсипних родовищ підземним способом»; «Єдині правила безпеки при розробці відкритим способом»; «Єдині правила безпеки при вибухових роботах»; «Санітарні правила при устаткуванні й утриманні підприємств вугільної промисловості»; «Правила безпеки в нафтогазовидобувній промисловості»; «Єдині правила безпеки при геологорозвідувальних роботах»; «Єдині правила безпеки при подрібненні, сортуванні, збагаченні корисних копалин і грудкуванні руд і концентратів».

З вимогами Правил безпеки пов’язані правила технічної експлуатації вугільних шахт. Доповнюють правила безпеки будівельні норми і правила (напр., щодо проходки підземних гірничих виробок, протипожежного захисту будівель і споруд на промисловому майданчику). Разом з Правилами безпеки діють системи державних і галузевих стандартів праці, а також інших державних нормативів з охорони праці.

Законодавством України встановлено систему правових, соціально-економічних, організаційно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людей в процесі праці, а Правила безпеки деталізували такі заходи та засоби.

Закладка, будівництво та експлуатація шахт, кар’єрів та інших гірничих підприємств повинні здійснюватись за проектами з додержанням державних технічних нормативів і стандартів безпеки та екології. Виробничі об’єкти, споруди, устаткування, транспортні засоби, технологічні процеси, а також умови праці на робочих місцях (зокрема стан атмосфери в шахтах, їхня загазованість та запиленість), стан заходів колективного та індивідуального захисту повинні відповідати нормативним актам про охорону праці та технічним вимогам до обладнання гірничих підприємств.

Станом на початок 21 ст. на шахтах (зокрема вугільних) зберігається високий рівень травматизму, а також легеневих та інших професійних захворювань. Державними програмами передбачені додаткові заходи з безпеки та охорони праці на гірничих підприємствах, пріоритетні науково-технічні дослідження з охорони праці, розробка й запровадження науково обґрунтованої державної системи наочної, навчально-методичної та контрольної діяльності у сфері охорони праці, організаційні й технічні заходи з основних напрямків забезпечення поліпшення умов праці.

Безпека гірнича в Україні

Історія становлення гірничої безпеки в Україні розпочалась на початку 20 ст., коли на шахтах Донецького вугільного басейну було створено першу гірничорятувальну станцію з дослідницькою лабораторією. Ця станція започаткувала проведення дослідження небезпечних факторів і умов праці у шахтах і створення в 1927 спеціальної науково-дослідної установи «Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості» (МакНДІ). Згодом була створена спеціальна гірничорятувальна служба. На початку 21 ст. реорганізована в державну воєнізовану гірничорятувальну службу (ДВГРС) з широким колом обов’язків з ліквідації аварій, рятування людей, надання медичної допомоги потерпілим тощо.

У 1968 було створено Науково-дослідний інститут гірничорятувальної справи, який проводив роботу з запобігання і ліквідації пожеж у шахтах і впровадження протипожежних засобів. У 1997 у м. Києві відкрився спеціальний науково-дослідний заклад — Інститут охорони праці (тепер Державна установа «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці»), що діє у системі Державного комітету України по нагляду за охороною праці й виконує координацію досліджень з проблем охорони праці для всіх галузей і об’єктів (зокрема й у гірничій промисловості). На кожному вугільному підприємстві формуються служби охорони праці; у їхній структурі діє спеціальний технологічно-наглядовий підрозділ вентиляції та техніки безпеки.

Додатково

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» (1992, зі змінами 2019) умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівниками, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник гірничого підприємства зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі й на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, гарантованих законодавством про охорону праці, створити й забезпечити функціонування системи управління охороною праці на підприємстві. Власник зобов’язаний також забезпечити працівників необхідними засобами виробництва, спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці. Адміністрація підприємств і організацій має забезпечити безпечні умови праці відповідно до діючих правил, норм та інструкцій, яких повинні дотримуватись посадові особи (керівники, інженерно-тех. працівники й майстри діючих підприємств, підприємств, що будуються, і об’єктів), а також працівники проектних і конструкторських інститутів та організацій.

Працівники зобов’язані: виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватись засобами колективного та індивідуального захисту; дотримуватись зобов’язань щодо охорони праці та правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; особисто вживати заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу життю працівника чи здоров'ю людей, які його оточують. Працівники в установлені терміни повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з подання першої медичної допомоги потерпілим унаслідок нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.

Експлуатація й обслуговування машин, гірничошахтного устаткування, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і зберігання повинні здійснюватись робітничим персоналом відповідно до посібників (інструкцій) з їх експлуатації та інших документів підприємств, а виконання робочих (технологічних) операцій — згідно з професійними посадовими інструкціями.

Власник підприємства у відповідності з законодавством зобов’язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому в разі каліцтва або іншого ушкодження здоров’я під час виконання трудових обов’язків, а також сплатити потерпілому (членам сім’ї померлого) одноразову допомогу. Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування (в т. ч. санітарно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, догляд за ними та інші види медичної та санітарної допомоги. Відповідно до встановленого порядку надає інвалідам праці, включаючи непрацюючих, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а за можливості — за рахунок підприємства.

Реалізація таких заходів і вимог, встановлених законами та нормативними актами, дозволяє забезпечити охорону праці й безпеку гірничих робіт в Україні на рівні розвинутих країн Заходу.

Література

  1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  2. Правила безпеки у вугільних шахтах. Харків : Форт, 2004. 196 с.
  3. Реєстр нормативних документів з промислової безпеки та охорони праці на підприємствах вугільної галузі України // Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. 2012. URL: http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/printable_article?art_id=219353
  4. Правила безпеки під час розробки родовищ рудних та нерудних корисних копалин підземним способом // Верховна Рада України. 2016. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0129-17
  5. Здановський В. Г., Дєньгін А. П., Подобєд І. М. Промислова безпека у гірничодобувній галузі. Київ : Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці, 2015. 377 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецкий

В. П. Колосюк


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Колосюк В. П. Безпека гірнича // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Безпека гірнича (дата звернення: 27.11.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.03.2021

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності