Бандурі, Ансельм

Anselmo Banduri.png

Банду́рі, Ансе́льм (лат. Banduri Anselmo; справжнє прізвище та ім’я — ймовірно, Бандурович (Бандурич), Матій (хорв. Bandurovic, Matija); бл. 1671 або 1675, м. Рагуза, тепер м. Дубровник, Хорватія — 04.01.1743, м. Париж, Франція) — чернець-бенедиктинець, патролог, філолог, історик, нумізмат; з його ім’ям пов’язують т. з. «Бандурієву легенду» (грецький рукопис про хрещення Русі).

Бандурі, Ансельм

(Banduri Anselmo)

Справжнє ім’я Матій
Справжнє прізвище ймовірно, Бандурович
Народження бл. 1671 або 1675
Місце народження Дубровник
Смерть 04.01.1743
Місце смерті Париж
Напрями діяльності філологія, історія, переклад

Життєпис

Походив з аристократичної родини. Двоюрідний брат Іван Алетін обіймав посаду секретаря Республіки Рагуза (Дубровницької республіки), був бібліофілом і антикваром, володів археологічною й нумізматичною колекціями (що, ймовірно, визначило дослідницькі зацікавлення юнака).

У молоді роки (1692) вступив до ордену бенедиктинців, узяв чернече ім’я Ансельм. Навчався у монастирській школі в м. Неаполі. 1696 переїхав у м. Рим, до Колегії св. Ансельма. По завершенні навчання мешкав у м. Флоренції, де цікавився історичними пам’ятками, архівами. У цей період познайомився з істориком і філологом Бернаром де Монфоконом. За його клопотанням Великий герцог Тосканський Козімо ІІІ Медічі направив Бандурі в абатство Сен-Жермен-де-Пре (тепер 6-й округ м. Парижа) для поглиблення знань з церковної історії. Там працював з грецькими рукописами королівської бібліотеки, вивчав візантійські джерела, перекладав. Підсумком дослідницької праці стало видання 1711 обширного ілюстрованого збірника «Східна імперія або Древнощі Константинопольські» («Imperium Orientale, sive, Antiquitates Constantinopolitanae», в 2 т.).

1715 обраний почесним членом французької Академії надписів і красного письменства (фр. Académie des inscriptions et belles-lettres).

З 1724 до кінця життя працював бібліотекаром при дворі герцога Орлеанського.

Діяльність

Дослідницьку діяльність розпочав з патрології: вивчення праць Константинопольського патріарха Никифора І (806–815), Теодора Мопсуестійського (350–428), інших грецьких церковних авторів. Перший текст опублікував у 1705. У подальшому цікавився переважно джерелами з історії Візантії. Серед рукописів королівської бібліотеки вперше віднайшов текст «Патріа, або Про походження міста Константинополя» («Patria seu Origines Urbis Constantinopoleus») — середньовічний путівник по святих місцях візантійської столиці.

До збірника з історії Константинополя й Візантійської імперії «Східна імперія або Древнощі Константинопольські» (1711) включив, окрім «Патріа», середньовічні грецькі рукописи, опис пам’яток столиці мандрівниками різних епох та обширні коментарі. Праця поцінована як компендіум багатьох раніше не опублікованих і невідомих джерел. Серед них — список праці імператора Костянтина VII Багрянородного «Про управління імперією» («Animadversiones in Constantini Porphyrogeniti libros de Thematibus et de Administrando imperio») та «Історія про навернення русів у віру Христову» («De Russorum ad fidem Christi conversione historia»). В оригінальному грецькому манускрипті «Історії…» назва й початок тексту були відсутні, автор — невідомий. У джерелознавстві текст відомий як «Анонім Бандурі», або «Бандурієва легенда».

1718 видав у м. Парижі два томи книги «Монети Римських імператорів» («Numismata Imperatorum Romanorum a Trajano Decio usque ad Palaeologos Augustos») з описом римських, грецьких, єгипетських, візантійських монет від часів імператора Траяна Деція до останнього імператора з династії Палеологів (249–1453). Як додаток до книги уклав бібліографію «Accesit Bibhotheca nummaria, sive auctorum qui de re nummaria scripserunt», дотепер поціновану в нумізматиці.

Визнання

Документи, що стосуються життя й доробку Ансельмо Бандурі, зберігаються у Державному архіві Флоренції, Національній бібліотеці Франції; його листи — у Ватиканській апостольській бібліотеці та Королівській бібліотеці в Гаазі.

Додатково

  • «Бандурієва легенда» або «Анонім Бандурі» — документ, добре відомий в історіографії й візантології. Укладений грецьким автором між 12 ст. й 1-ю пол. 15 ст.; вважається компіляцією не менше трьох грецьких і давньоруських джерел, що ахронічно сполучила відомості про просвітницьку місію Кирила й Мефодія, подій за патріарха Фотія (860-ті), хрещення Русі за князя Володимира Святославича (10 ст.). Містить пролог, оповідь про «вибір віри» Володимиром, відправлення посольств у Рим і Візантію, друге руське посольство до імператора Василія І Македонянина з проханням надіслати архієреїв для хрещення руського люду, місіонерство Кирила й Афанасія (!), винахід ними нової азбуки (наведено т. з. Бандуріїв абецедарій) тощо, завершується переказом про диво неспалимого Євангелія. Документ отримав розбіжні оцінки у науковому й церковному середовищах. Так, історик церкви Є. Голубинський, який переклав текст російською, був певен, що переказ не має жодного історичного значення і є цікавим лише як пам’ятка грецької літератури. Натомість історик і археолог М. Брайчевський вважав, що «Бандурієва легенда» є унікальною пам’яткою виняткової історичної ваги. На його думку, вона не тільки слугує ключем до пояснення багатьох інших джерел, але й подає свідчення більш ранньої, ніж традиційно вважалося, християнізації Русі.

Праці

  • Imperium orientale, sive, Antiquitates Constantinopolitanae : in 2 vol. Paris : J. B. Coignard, 1711.
  • Numismata imperatorum romanorum a Trajano Decio ad Palaeologos Augustos : in 2 vol. Lutetiae Parisiorum : Montalant, 1718.
  • Bibliotheca nummaria sive auctorum qui de re nummaria scripserunt. Hamburgі : Apud C. Liebezeit et T.C. Felginer, 1719.

Література

  1. Голубинский Е. История русской церкви. 2-е изд., испр. и доп. Москва : Университетская типография, 1901. Т. 1. Ч. 1. С. 247–250.
  2. Anselmo Banduri // Catholic Encyclopedia : in 17 vol. New York : Encyclopedia Press, 1913. Vol. 1. 808 р.
  3. Dujčev I. Medioevo Bizantino-Slavo : in 3 vol. Roma : Di Storia e Letteratura, 1968. Vol. 2. P. 39–41.
  4. Lepissier J. La légende de Banduri et sa valeur historique: le frère de Constantin-Cyrille s'appellait-il Athanase? // Slavia. 1969. Vol. 38. P. 533‒541.
  5. Брайчевский М. Ю. Утверждение христианства на Руси / Отв. ред. М. В. Попович. Київ : Наукова думка, 1989. 296 с.
  6. Никитенко Н. Крещение Руси в свете данных Софии Киевской // Софія Київська: Візантія. Русь. Україна. 2013. Вип. 3. С. 415–441.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Бандурі, Ансельм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бандурі, Ансельм (дата звернення: 6.12.2021).


Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
22.03.2021

Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності