Балабуєв, Петро Васильович

Балабуєв Петро Васильович
Balabuev-petro-vasilovich-vue.png

Балабуєв, Петро Васильович

Народження 23.05.1931
Місце народження Валуйськ
Смерть 17.05.2007
Місце смерті Київ
Alma mater Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
Місце діяльності Київ
Напрями діяльності Проектування, виробництво та випробування літальних апаратів


Відзнаки

Ордени Трудового Червоного Прапора (1966), Леніна (1975), «За заслуги» ІІ (1997) та І (1998) ступенів, Дружби (РФ; 1998), «За розвиток науки та освіти» Міжнародної кадрової академії (2000), Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2001)
Медалі Золота медаль «Серп і молот» (1975)
Премії премія НАН України імені О. К. Антонова (2000), премія імені Е. Ворнера, премія імені Петра Великого (2001)
Почесні звання Герой Соціалістичної Праці (1975), Герой України (1999), Почесний громадянин м. Києва (1998)
Лауреат Державної премії СРСР 1973
Лауреат Державної премії УРСР 1979

Балабу́єв, Петро́ Васи́льович (23.05.1931, хутір Валуйськ, тепер Станично-Луганського району, Луганської області, Україна — 17.05.2007, м. Київ, Україна) — авіаконструктор, генеральний конструктор Державного підприємства «Антонов» (1984–2007), доктор технічних наук (з 1993), професор (з 1994), Герой Соціалістичної Праці (з 1975), Герой України (з 1999), заслужений діяч науки і техніки України (з 1991).

Життєпис

Після закінчення 1954 Харківського авіаційного інституту (тепер Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут») отримав направлення в Дослідне конструкторське бюро (ДБК), яке очолював О. Антонов (тепер Державне підприємство «Антонов»), де працював упродовж усього життя.

1955–1965 — інженер-конструктор, начальник складальної майстерні (з 1956), начальник складального цеху (з 1959), провідний інженер із льотних випробувань (з 1960), заступник головного конструктора і начальник ДБК на серійному заводі в м. Ташкенті (тепер Узбекистан) на час запуску в серію літака АН-22 «Антей».

Від 1965 — директор Київського механічного заводу (тепер — Державне підприємство Київський механічний завод Міністерства оборони України). Від 1968 — заступник головного конструктора, 1974–1984 під час створення та випробувань літака АН-124 «Руслан» обіймав посади головного конструктора та першого заступника головного конструктора. Від 1984 — головний конструктор авіаційної техніки, очільник ДП «Антонов».

Професійна діяльність

Брав участь у створенні близько ста типів та модифікацій літаків АН, серед яких: АН-8, АН-10, АН-12, АН-14, АН-22, АН-24, АН-26, АН-28, АН-30, АН-32, АН-72, АН-74. Був головним конструктором літака АН-124 «Руслан». За безпосереднього керівництва П. Балабуєва створено літаки: АН-225 «Мрія», АН-70, АН-38, АН-140.

Розробив і впровадив методи автоматизованого проектування й конструювання літаків на етапах створення, що стало підґрунтям для формування вітчизняної школи в цьому напрямку.

Літак АН-124 "Руслан"

Під його керівництвом у ДП «Антонов» проведено фундаментальні дослідження, вирішено низку засадничих проблем у розвитку транспортної авіації. Зокрема, було розроблено основи проектування багатоцільових літаків господарського застосування, важких транспортних літаків, що використовують ґрунтові злітно-посадні смуги, сформовано концепцію аеродинамічного й вагового компонування широкофюзеляжних транспортних літаків, яка вперше була впроваджена на літаках АН-124 «Руслан».

Зусилля П. Балабуєва були спрямовані на зміцнення позицій України в міжнародних повітряних транспортних перевезеннях великогабаритних і надважких вантажів. Виникла потреба в літаках, більших за «Руслан», що викликало створення найбільшого у світі літака надвисокої транспортної ефективності — АН-225 «Мрія» — та проведення робіт з його підготовки до комерційної експлуатації.

Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання (1985–1988).

Автор понад 100 наукових праць, серед яких: «Система автоматизованого проектування транспортних літаків» (1977); «Концепція створення важкого транспортного літака» (1987); «Аеродинаміка літака АН-24» (1989); «Нові авіаційні технічні рішення і технологія в літаку АН-140» (1998); «Основні наукові основи методології формування компонентів системи і обладнання літаків у середовищі тримірної графічної системи CAD/CAM» (1999).

Нагороди та відзнаки

Ордени: Трудового Червоного Прапора (1966), Леніна (1975), «За заслуги» ІІ (1997) та І (1998) ступенів, Дружби (РФ; 1998), «За розвиток науки та освіти» Міжнародної кадрової академії (2000), Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2001).

Медалі: Золота медаль «Серп і молот» (1975).

Премії: Державна премія СРСР (1973), Державна премія УРСР (1979), премія НАН України імені О. К. Антонова (2000), премія імені Е. Ворнера (найвища нагорода Міжнародної організації цивільної авіації, ІКАО; 2001), премія імені Петра Великого (РФ; 2001).

Почесний громадянин м. Києва (з 1998).

1999 удостоєний звання Героя України за виняткові заслуги перед Українською державою в розвитку авіації, визначні досягнення у створенні новітніх транспортних, пасажирських та спеціальних літаків.

Меморіальна дошка на будинку на вул. Вітрука, 3/11 у м. Києві

22.05.2011 до 80-річчя від дня народження авіаконструктора в м. Києві на будинку на вул. Вітрука, 3/11, де він проживав, було встановлено меморіальну дошку-барельєф.

Література

  1. Савин В. С. Авиация в Украине: Очерки истории. Харьков : Основа, 1995. 264 с.
  2. Кубальський О. Н. Балабуєв Петро Васильович // Енциклопедія історії України : в 10 т. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 1. 688 с.
  3. Харук А. І. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910–1980-ті рр.). Львів : Львівська політехніка, 2010. 304 c.
  4. Анисенко В. Від «Голуба» — до «Руслана» // Крила України. 2016. № 5. С. 10.

Автор ВУЕ

К. Л. Торопчинова

Покликання на цю статтю: Торопчинова К. Л. Балабуєв, Петро Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Балабуєв, Петро Васильович (дата звернення: 5.12.2021).


Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.04.2021

Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності