Ахілл

Скульптура «Помираючий Ахілл» в саду палацу Ахілліон на о. Корфу, Греція

Ахі́лл (Ахілле́с, грец. Ἀχιλλεύς) — у давньогрецькій міфології — епічний герой, учасник Троянської війни, непереможний ахейський воїн; центральна постать «Іліади» Гомера.

У міфології

За міфами, син царя Пелея та морської богині Фетіди. Щоб захистити сина, Фетіда купала маленького Ахілла у водах підземної річки Стікс, тримаючи за п’яту, яка й стала єдиним вразливим місцем на тілі майбутнього героя (звідси — фразеологізм «ахіллесова п’ята»). Виховання Ахілл отримав від Фенікса, а кентавр Хірон навчив хлопця військовій справі, мистецтвам, лікуванню та прищепив мужність.

Ахіллу було провіщено або вічну славу та загибель у Троянській війні, або довге й тихе життя. Фетіда, аби убезпечити сина від загибелі, перевдягла його у жіноче вбрання та сховала серед доньок царя Лікомеда на о. Скірос. Був викритий хитромудрим Одіссеєм; погодився іти на Трою разом із побратимом Патроклом, очолив кораблі мірмідонян.

В «Іліаді» Гомера

В «Іліаді» мотив невразливості Ахілла не відіграє значущої ролі, натомість важливий його статус непереможного воїна, який викликав жах у троянців своїми особистими якостями, мистецтвом бою.

Герой суттєво вплинув на хід подій десятого року війни. Сварка з очільником грецького війська Агамемноном та її наслідки (відмова Ахілла вийти на поле бою та страшні втрати серед ахейців; загибель Патрокла, вдягнутого в обладунки Ахілла; помста за нього і переможний двобій Ахілла з Гектором тощо) склали основний зміст «Іліади».

За сюжетом, загинув від стріл Паріса, скерованих Аполлоном у п’яту та в груди героя. Пізніша версія пов’язує загибель Ахілла з романтичним мотивом: убитий у святилищі Аполлона, де збирався справити шлюб із троянською царівною Поліксеною.

В «Одіссеї» тінь Ахілла у царстві Аїда панує над мертвими.

Значення

Ахілл — ідеалізований епічний герой, чий образ є суперечливим, поєднує внутрішню боротьбу розуму і почуттів, любові й гніву, мудрості й хитрості, егоїзму та справедливості, благородства. Початково був пошанований як фессалійський герой, згодом набув популярності по всій Греції та її колоніях.

Ахілл із гомерівської «Іліади» правив за взірець Александрові Македонському, царю приписували родовід від славетного грека (за материнською лінією). Образом Ахілла захоплювалися античні митці. Міфи про нього стали сюжетом творів літератури, музики, живопису, кіно.

Джерела

  • Гомер. Іліада / Пер. з давньогр. Б. Тена. Харків : Фоліо, 2006. 416 с.

Література

  1. Грейвс Р. Мифы Древней Греции. Москва : Прогресс, 1992. 624 с.
  2. Кун М. Легенди і міфи Стародавньої Греції / Пер. з рос. О. Іванченко. Київ : Мистецтво, 1996. 472 с.
  3. Пригодій С.М. Генеалогія давньогрецьких міфів. Київ : Віпол, 1997. 117 с.
  4. Jonathan S. B. The Death and Afterlife of Achilles. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 2009. 184 р.
  5. Abrantes M. C. Themes of the Trojan Cycle: Contribution to the Study of the Greek Mythological Tradition. Coimbra : CreateSpace IPP, 2016. 116 р.
  6. Лазаренко В. Г. Ахилл – бог Северного Причерноморья. Ижевск : Шелест, 2018. 416 с.

Автор ВУЕ

Ю. Р. Матасова


Покликання на цю статтю: Матасова Ю. Р. Ахілл // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ахілл (дата звернення: 21.01.2022).


Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
23.09.2020

Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності