Андрофобія

Андрофо́бія [від грец. ἀνήρ (ἀνδρός) — чоловік і фобія] — необґрунтований і надуманий страх перед чоловіками, хибне відчуття загрози від людей чоловічої статі. Цей прояв остраху та зміненої ним поведінки належить до групи соціальних страхів. Термін «андрофобія» ввели психологи К. Кован та М. Кіндер (США). Андрофобія більш характерна для жінок, але може спостерігатися й у чоловіків, особливо в підлітків, перед старшими ровесниками або дорослими.

Причини та клінічні симптоми

Причини виникнення андрофобії різноманітні, найчастіше це:

  • психотравматичні події в житті жінки в минулому — зґвалтування, жорстоке ставлення до неї у дитинстві або спостерігання такої поведінки щодо близьких людей;
  • виховання в жіночому середовищі, де постійно точилися розмови про жорстокий, підступний і небезпечний чоловічий світ;
  • травматичний досвід першого сексуального контакту з образами та розголосом особистого життя;
  • перегляд фільмів з жорстокими та небезпечними персонажами чоловічої статі.

Прояви андрофобії типові для інших соціальних фобій. Зокрема, перебування поряд з чоловіками викликає в дівчини (жінки) некерований тремор, відчуття ознобу, почервоніння або блідість обличчя, утруднене дихання, серцебиття, нудота до блювання, запаморочення та хиткість, переднепритомний стан, позиви до сечовипускання та дефекації. Ці симптоми можуть виникати також за уявних ситуацій про перебування з чоловіками, що поступово призводить до соціальної ізоляції людини, яка боїться виходити на вулицю і знаходитись у людних місцях.

Лікування

Лікування андрофобії — психотерапія, як основа та медикаментозне, як додаткове за вираженої асоціалізації та наявності панічних проявів. Психотерапія — аналітична та групова когнітивно-поведінкова. Ефективні групові методи психотерапії. Під час когнітивно-поведінкової терапії пацієнт вчиться усвідомлювати й аналізувати свої думки, емоції, поведінку, яка виникає в ситуації, що лякає. Пацієнт отримує від психотерапевта домашні завдання, які вони потім разом обговорюють, відтворюють ситуації, які викликають переживання в пацієнта, спочатку уявно, а потім — на реальній практиці. В аналітичній терапії спочатку встановлюють першопричини психічної травми, проходять усвідомлення і опрацювання травматичного досвіду в ситуації позасвідомої проекції почуттів та очікувань пацієнта на терапевта. Важливим у терапії є навчання пацієнта відкритого проговорювання та розуміння свої страхів, проходження тренінгів, спрямованих на соціалізацію, демонстрування надійності та безпечності чоловічого світу.

Література

  1. Woodman W. The Owl Was a Baker's Daughter: Obesity, Anorexia Nervosa, and the Repressed Feminine, a Psychological Study. Toronto : Inner City Books, 1980. 144 p.
  2. Калшед Д. Внутренний мир травмы: Архетипические защиты личностного духа / Пер. с англ. В. Агаркова, С. Кравец. Москва : Академический проект, 2001. 368 с.
  3. Harding E. Woman's Mysteries: Ancient & Modern. Boulder : Shambhala, 2001. 276 p.
  4. Доморацкий В. А. Медицинская сексология и психотерапия сексуальных расстройств. Москва : Академический проект ; Культура, 2009. 470 с.
  5. Ильин Е. П. Психология любви. Санкт-Петербург : Питер, 2017. 336 с.
  6. Янг-Айзендрат П. Ведьмы и герои: Феминистический подход к юнгианской психотерапии семейных пар / Пер. с англ. В. Мершавки. Москва : Когито-Центр, 2017. 268 с.

Автор ВУЕ

О. С. Чабан


Покликання на цю статтю: Чабан О. С. Андрофобія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андрофобія (дата звернення: 3.12.2021).


Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.07.2021

Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності