Алаш-орда

Ала́ш-орда́ — центральний орган влади казахського державного утворення — Алашської автономії (грудень 1917 — березень 1920), а також узвичаєна назва її уряду. В офіційних документах Всеказахської народної ради Алаш-орда (уряду Алашської автономії) назва цього органу влади вказувалася російською мовою: «Всекиргизский (Всеказахский) народный совет Алаш-орда».

Алаш-орду створено на території сучасного Казахстану з метою уникнення стану безвладдя на території Алашської автономії, розташованої на землях, заселених етнічними казахами. Алашську автономію проголосила партія «Алаш» на 2-му Всеказахському з’їзді в м. Оренбурзі (5–13.12.1917; у протоколі з’їзду використано назву «всекиргизький», оскільки на поч. 20 ст. щодо казахів часто застосовувався етнонім «киргизи» та «казак-киргизи») Алашської автономії. Доповідь про автономію зробив Х. Габбасов. Конституцію Алашської автономії передбачалося остаточно затвердити на Всеросійських установчих зборах.

Згідно з програмою Алаш-орди, територія Алашської автономії з усіма її багатствами й надрами мала складатися з Букеєвської орди, Уральської, Тургайської, Акмолинської, Семипалатинської, Сирдар’їнської обл., казахських повітів Ферганської та Самарської обл., Амудар’їнського відділу Закаспійської обл., суміжних волостей Алтайської губ. Таким чином, до неї увійшли б території з абсолютною більшістю казахського населення. В усіх установах автономії передбачалося забезпечити пропорційне представництво інших етнічних груп із наданням їм культурної автономії.

Обрана делегатами 2-го Всеказахського з’їзду Всеказахська тимчасова народна рада Алаш-орда з місцем перебування в м. Семипалатинську мала складатися з 25 членів. Фактично до її складу увійшли лише 15 осіб, обрані з’їздом. 10 місць було запропоновано росіянам та представникам інших національностей. Головою ради обрано А. Букейханова.

Алаш-орда мала негайно взяти на себе всю виконавчу владу над територіями з казахським населенням. Лідери партії «Алаш» та Алаш-орда враховували глибину інтегрованості свого регіону в політичну й економічну систему Росії, дотримувалися лінії на єдність із демократичною федеративною Росією та оголосили себе «західниками». Детальний розподіл повноважень центру й автономії мав регулюватися подальшими угодами та законодавством.

Лідери Алаш-орди негативно сприйняли політику більшовиків на територіях із мусульманським населенням. Представники Алаш-орди робили спроби контактувати з більшовицькою владою, розпочавши перемовини з Радою Народних Комісарів РСФРР.

Пізніше вони були змушені співіснувати з Тимчасовим Сибірським урядом (Уфимська Директорія) та владою адмірала О. Колчака. Представники пізнішого антибільшовицького збройного руху в тургайських степах перебували під впливом Алаш-орди.

Після встановлення радянської влади у Туркестані Алаш-орду було ліквідовано. Її колишніх керівників репресовано у 1930-х.

Існування Алаш-орди і створення нею казахського автономного утворення у складі Росії відіграло роль у майбутньому утворенні Казахської АСРР у складі РСФРР (1920; у 1920–1925 мала назву «Киргизька АСРР»), перетвореної на Казахську СРР/Казахську РСР (1936), правонаступником якої є сучасна Республіка Казахстан.

Джерела

  1. Алаш-Орда: Сборник документов / Сост. Н. Мартыненко. Алма-Ата : Айкап, 1992. 192 с.

Література

  1. Аманжолова Д. Казахский автономизм и Россия. История движения «Алаш». Москва : ИЦ "Россия молодая", 1994. 216 с.
  2. Аманжолова Д. На изломе. Алаш в этнополитической истории Казахстана. Алматы : Издательский дом «Таймас», 2009. 412 с.

Автор ВУЕ

Поширити

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності